нього лишиться тільки порох, бо наш Святий Отець папа звелів заарештувати його по вашому проханні й міцно тримає в сутеренах Ватикану.
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Гюбето, зараз-же напиши до Святого Отця, що я прохаю його помилувати Пєра Капра! Гюбето, хай увільнять Акайолі! На волю Манфреда де Курцоля! На волю Буодельмонте! На волю Спадокапа!
ГЮБЕТА. Спиніться, спиніться сіньоро! Дайте мені дихнути! Які накази даєте ви мені! Мій Боже! Гряд милосердя! Хлющ пробачення! Мене затопило доброзичливістю. Я не виберусь з цього потопу добрих вчинків!
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Добрих чи злих, тобі немає діла, аби я тобі платила.
ГЮБЕТА. А! Добрі вчинки далеко трудніше виконуються, ніж злі. Горе мені, бідному Гюбеті! Тепер, коли ви надумали зробитись милосердною, що станеться зі мною!
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Слухай, Гюбето, ти мій найстарший і найвірніший прислужник…
ГЮБЕТА. Уже пятнадцять років, що я маю честь допомогати вам.
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Добре, Гюбето! Скажи мені, мій старий товаришу, чи не прокидається в тобі бажання змінити своє життя? Чи не почуваєш ти потреби в тому, щоб нас почали благословляти, після того, як нас тільки проклинали? Чи не досить уже тобі злочину?
