Сторінка:Гюґо В. Люкреція Борджія (Відень, 1920).pdf/24

Цю сторінку схвалено

АСКАНІО. Темна подія темних людей.

ДЖЕПО, Мені відоме це діло, панове. Я знаю його від мого кузена, найсвятішого кардинала Каріоля, освідомленого найкраще від усіх. Ви знаєте, той кардинал Каріоля, що мав гостру суперечку з кардиналом Ріаріо з приводу війни проти Карла VIII, французького короля.

ДЖЕНАРО (позіхаючи). А-а! Тепер Джепо почне оповідати нам історії. Що до мене, то я не слухаю. Я вже досить стомився й без того.

МАФІО. Ці речі, цілком зрозуміло, не цікавлять тебе, Дженаро. Ти хоробрий капітан авантурник. Ти маєш фантастичне призвище. Ти не знаєш ні свого батька, ні своєї матері. Немає сумніву в твоїм шляхетськім походженні, коли дивитись, як ти тримаєш шаблю: але все, що відомо про твоє шляхетство, то тільки те, що ти бєшся, як лев. Слово чести, ми з тобою товариші по зброї, й тебе не повинно ображати те, що я кажу тобі. Ти урятував мені життя у Ріміні, а я тобі на Венсенському мості. Ми заприсяглися підтримувати один одного і в коханні, і в небезпеці, мститися, коли доведеться, мати за ворога мені твого ворога, а тобі мого. Один астрольоґ навіщував нам, що ми помремо з тобою разом однією смертю й ми дали йому десять золотих цехінів за те, що добре нам наврочив. Ми не друзі, ми побратими. Тільки, на твоє щастя, ти звешся просто Дженаро, ні від кого не залежиш і не тягнеш за собою