Цю сторінку схвалено
ведені характери (Тісбе). Але на загал і це сфантазовані видовища, які з високим престіжом новітньої драми не можуть мати багато спільного.
Та проте, — хоч і не можна причислити Гюґових драм до найкращих творів цього найбільшого поета Франції XIX. ст. то треба в них бачити все таки найцікавіші драматичні спроби молодої французької романтики. І варто їх читати на те, щоб саме на основі їх порозуміти гаразд ту несмертельну красу королівських траґедій Корнейля й Расіна, якої животворний блеск зумів ґеніяльно смілий, але в ґрунті річи на жаль несправедливий осуд Ґ. Е. Лессінґа[1] на якийсь час притемнити.
Др. Остап Грицай.
- ↑ „Hamburgische Dramaturgie“ (1748).
