ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Знову ви, Дженаро! Завжди ви під усіми моїми ударами! Боже милосердний! Як ви попали сюди?
ДЖЕНАРО. Я нічому не довіряв.
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Ви ще раз отруєні. Ви умрете!
ДЖЕНАРО. Як що я схочу. — У мене проти-отрута.
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. О, так! Слава Богу!
ДЖЕНАРО. Одно слово, сіньоро. Ви досвідчені в цих річах. Чи тут вистарчить елексіру, щоб урятувати всіх тих, що ваші ченці потягли в цю домовину?
ЛЮКРЕЦІЯ БОРДЖІЯ (розглядаючи слоїк). Ледви вистарчить для вас, Дженаро!
ДЖЕНАРО. Ви не можете додати ще негайно?
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Я віддала вам усе, що мала.
ДЖЕНАРО. Добре.
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Що ви робите, Дженаро? Не гайтеся! Не жартуйте з такими страшними річами. Треба як найшвидче випити проти-отруту. Випийте, на Бога. Боже мій! яку необережність ви зробили! Захистіть своє життя! Я виведу вас з палацу потайними дверима, що я знаю. Усе ще можна залагодити. Тепер ніч. Коней враз засідлають. Завтра вранці ви будете далеко від Ферари. Тут робляться речі, які вас жаха-
