вас, що всі ви отруєні, і що ні один з вас не житиме й години. Не рухайтесь. В сумежній салі повно баґнетів. Тепер моя черга. Мені підвести голос і розбити ваші голови закаблуком! — Джепо Ліверето, іди слідом за твоїм дядьком, якого я звеліла заколоти у Ватиканських льохах! Асканіо Петручі, пошукай свого кузена Пандольфо, якого я убила, щоб одібрати його місто! Олоферно Вітелоцо, тебе чекає твій дядько, Яго д'Апіяні, якого я отруїла на бенкеті! Мафіо Орсіні, йди скаржитись на мене на той світ до твого брата Гравіна, удавленого в сні! Апостоло Газела, ти кажеш, що я придушила твого кузена Альфонса Араґонського; йди до нього! — По правді, за ваш баль у Венеції я вам віддаю вечерю в Ферарі. Свято за свято, сіньори!
ДЖЕПО. Прикре пробудження, Мафіо!
МАФІО. Подумаймо про Бога.
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. А! мої молоді друзі останнього карнавалу! Ви не сподівалися цього? Здається, я помстилася. Як ви гадаєте, панове? Хто тут з вас розуміється на помсті? Мов-би не погано! — Га? Що ви скажете про жінку? (До ченців.) Мої отці, одведіть цих благородних сіньорів у сумежну приготовану залю, висповідайте їх і скористуйтеся тими хвилинами, що їм ще залишилися, щоб урятувати, що можна, од їхніх душ. — Сіньори, хто має що на душі, подумайте про неї. Будьте певні. Вона в добрих руках. Це сенсікстінські ченці, яким святий
