своє імя де Ліверето проти імени Борджія, що це наші прегарні ґрафині попереодягалися, щоб спробувати нас і що як-би ми підвели навмання одну з цих відлог, то побачили-б під нею гарненький жіночий видочок. — Ось гляньте. (Він іде сміючись, піднімає одну відлогу і спиняється, як скамянілий; з-під відлоги видно бліде лице ченця, що стоїть нерухомо з смолоскипом у руці, з потопленими до низу очима. Він спускає відлогу й одступає.) Це вже стає хімерне!
МАФІО. Не знаю, з чого кров мені стигне в жилах.
ЧЕНЦІ (співають у весь голос). Conquassabit capita in terra multorum!
ДЖЕПО. Яка страхітня пастка! Наші шаблі! наші шаблі! Панове, ми тут у сатани!
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ (раптом зявляється в дверях, одягнута в чорному). Ви у мене!
УСІ (крім Дженаро, що дивиться на все з кутка сцени, де його Люкреція не бачить). Люкреція Борджія!
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Кілька день тому, ви всі, що тут, казали це імя як звитяжці. Сьогодня ви вимовляєте його з жахом. Так, ви можете дивитись на мене переляканими очима. Це дійсно я, панове. Я прийшла сповістити
