Сторінка:Гюґо В. Люкреція Борджія (Відень, 1920).pdf/103

Цю сторінку схвалено

ГЮБЕТА. Треба казати чемно: до сіньора святого Петра, вартового й доглядача в раю. (Співає.)

Небо нас по правді суде,
Для пяниць там місце буде,
Бо вони спасені люди:
Хоч співають, а хоч пють.

УСІ. Хоч співають, а хоч пють.

ГЮБЕТА.

Коли-б море те коханське,
Вчастувало нас по панськи,
Та злилось вином еспанським,
Ми-б там рибами жили!

УСІ (цокаючи келихами й сміючись). Ми-б там рибами жили! (Великі двері в задній стіні тихо широко розчиняються. Видко велику обиту чорним залю. Горить кілька смолоскипів, у глибині срібний хрест. З великих дверей входять довгою низкою ченці в чорному й білому убранні. Їм видко тільки очі з-під відлог. У головах процесії хрест, у кожного в руці смолоскип. Вони сумно й голосно співають.)

ЧЕНЦІ. De profundis clamavi ad te, Domine! (Потім стають двома рядами по два боки залі і стоять нерухомо, як статуї, поки молоді люди дивляться один на одного в непорозумінні.)

МАФІО. Що воно значить?

ДЖЕПО (силкуючись засміятися). Це жарт. Ставлю під заклад свого коня проти свині і