Сторінка:Гуґо Гофмансталь. Лірика. Переклад Івана Крушельницького. 192x.pdf/9

Ця сторінка вичитана
ПІСНЯ МАНДРІВКИ
 

Води пруть, щоб нас ковтнути,
Скеля рве, щоб нас рознести,
Вже на крилах на могутніх
Птиці линуть нас однести,

Та вдолині мріє край,
Безліч овочів в озерцях
Вічних оддзеркалює.

Мармор чол і водограй
Над квіток встає коверця
Й легкий легіт виграє.

 
ПІСНЯ МАНДРІВКИ