Сторінка:Грінченко Б. Дзвоник (1928).pdf/7

Цю сторінку схвалено

вчитися „прилежно“, а вона ніяк не могла зрозуміти — навіщо це, вчучися, треба лежати, коли їй краще сидіти. Багато її подруг, хоч і сами були такі спершу, але тепер сміялися з неї, а Олександра Петровна звала її нерозумною і казала, що вона зовсім погано вчиться. Наталя справді погано вчилася, але не через те, що ніби нерозумна була, ні! Дома вона все розуміла, дотепна була розмовляти, знала безліч казок та пісень. Ніхто з її подруг сільських краще від неї не вмів співати, а казки оповідаючи, вона голосом силкувалася вдавати тих звірів чи людей, про яких казала. А тут… тут вона була нерозумна, бо ніяк не розуміла тих слів, „що в книзі пописано“. Вивчившися врешті читати, вона насмішила ввесь клас, бо прочитала: „усердно занялся делом“, а переказала це так: „у середу занявся дом“.

— И сгорел? — спиталася глузуючи вчителька.

— І згорів… — одказала Наталя, але, почуваючи, що щось не так і, страшенно червоніючи, зараз-же додала:

— Ні, цього в книзі не написано…

Голосний регіт не дав їй далі казати. Увесь клас реготавсь, аж сльози втирав. І в Наталі забриніли на очах сльози, але не з сміху.

З сього часу її прозвано середою, а ляпалом звати облишили.

Увесь клас нашорошував уха, як „середа“ вставала проказувати вивчене: вона не тільки погано його знала, а ще й завше казала якусь