Приклад широкої самоуправи (що правда, також недемократичної) дає устрій Анґлїї, де сливе нема адмінїстрації коронної, урядничої, а всїм порядкують місцеві ради й вибрані ними суддї, комісари й инші виконавчі орґани місцевої людности.
Широке самоврядуваннє, зорґанїзоване на якусь область, забезпечене від втручування центрального правительства чи його місцевих урядників, наближаєть ся до автономії. Напр. те, що називаєть ся краєвою автономією в Австрії («автономія коронних країв»), се властиво широке провінціяльне самоврядуваннє, наше земство, тільки розширене на цїлу провінцію, часом більшу (як Галичина), часом невеличку (як Буковина) й забезпечене від втручання центральних мінїстерств і місцевої адмінїстрації. Галицький сойм і повітові ради завідують також тільки деякими сторонами економічного, суспільного й культурного життя (школи, головно низші, санїтарне дїло, доброчинні установи, дороги, економічна культура краю). Соймове уставодавче право обертаєть ся в тихже тїсних межах. Його устави й постанови йдуть на затвердженнє цїсаря, так само й краєвий буджет (смѣта), що покриваєть ся з додатків до державних податків, які може заводити у себе в краю сойм. Тільки останнїми часами, коли Поляки стали домагати ся якоїсь нагороди за те, що Галичина не включаєть ся в склад незалежної Польщі, як вони того собі бажали, австрійське правительство (в жовтнї 1916 р.) пообіцяло дати Галичині ширшу автономію, «яку тільки можна сполучити з приналежністю її до австрійської держави», — поширити її до розмірів майже повної державної самостійности, себто до того, що розумієть ся під автономією у властивім значінню слова.
Таким автономним життєм живуть напр. деякі кольонїї Анґлії, як Канада, Австралїя, Нова Зеляндія, Полуднева Африка: вони наближають ся до повної державности, мають своє військо та фльоту, гроші й марки, своє
