Сторінка:Голоскевич Г. Український правописний словничок (1922).djvu/6

Ця сторінка вичитана

сміетця, дивлятця зам. сміється, дивляться; молоцці зам, молодці; навіть писав: ж жоною, ш чоловіком, перет тобою зам, з жоною, з чоловіком, перед тобою і т. д. 5) у речівниках середнього роду писав є з подвоєною попередньою приголосною: коріннє, кіллє, життє, подружжє і т. д. 6) заіменник ся при дієсловах писав укупі з ними: діждатися, одружився, питалася, не лякайся, журитця.

Цей правопис П. Куліша став загально-українським, і ним друкувалися в Росії всі українські книжки та видання до року 1876-го, коли цей правопис було заборонено.

Згодом у правописові П. Куліша було зроблено де-які зміни. Так, у середині 70-х років минулого віку проф. Драгоманів увів такі головні зміни в цей правопис: він писав: ја, ју, je, ji, j замісць я, ю, є, ї, й: јаблуко, імја, својеју, јого, јіхав, ціј, а м'якість приголосної означав знаком ь; прьамо, дльа, льуде; відкинув ъ. Таким правописом проф. М. Драгоманів друкував свої видання в Женеві та Галичині, але цей правопис не поширився.

Року 1886-го Є. Желехівський у своїм українсько-німецькому словникові теж зробив зміни в кулішівці: 1) він увів ї для означення йотованого і (йі), а також і для і, що м'якчить попередню приголосну: їхати, їсти, мої, дїд, тїло, лїто, нїмець, сїно, але - дім, тільки, сніп, ніч, добрі і т. д.; 2) викинув твердий знак — ъ; 3) завів протинку (апостроф) для означення, що попередня приголосна не зливається в вимові з слідуючою за нею голосною: з'їзд, з'явитись; 4) писав бя, пя, вя, мя, бю, пє, бє і т. д., що вимовляємо як бйя, пйя, вйя, мйя, бйю, пйє, бйє і т. д; 5) у речівниках середн. р.

VI