Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/95

Цю сторінку схвалено

воно й єсть ота приманка. Пристрасть плотська плінила? І оце ти проковтнув вудку. За сріблом погнався і впав у неправду? І тут вудка. Чи заздрість, чи помста, чи гнів, чи одчай уступив у твою душу — все те вудка. Чи безбожність вселилася в серці твоїм — ото ж піймавсь ти на вудку, що про неї Ісаія каже: „нема чим радуватися нечестивому, бо тільки безумний може сказати — нема Бога“. Ворогуєш ти з Богом? Пожер ти вудку, про яку Моісей каже: „проклят ти у місті, проклят ти й на селі“. І тоді — де сховаєшся? Яке місце розвеселить тебе? Який прибуток порадує серце? І в душі своїй і в серці всюда і завжди будеш носити нещастя.


БАЙКА 27.
ПЧОЛА Й ШЕРШЕНЬ.

— Скажи міні, пчоло, чого ти така дурна? Ти ж знаєш, що труд твій не стільки тобі, скільки людям приносить користь, а тобі так тільки вредить і замісць нагороди часто приносить смерть. А ти все ж таки не перестаєш збірати мед. І багато у вас голів, але всі без мозку.

— Як я бачу, великий з тебе дурень, пане совітнику, — відповіла пчола. — їсти люблять мед усі: і медвідь їсть, та й ваша братія, шершні, теж лукаво медок дістають. І ми могли би мед красти, як би любили тільки їсти його. Але для нас більша радість збірати мед, а не їсти. Ми до сього родилися і ми того не перестанемо робити, поки не вмремо. Бо без роботи і в самім меду купатися для нас чиста смерть.

Сила. Шершень — се чоловік, що живе чужим коштом і родиться тільки по те, щоби їсти, пити і т. и. А пчола — се мудра людина, що в своїм сроднім ділі трудиться. Шершні люблять говорити: