Де бачимо менше клюкви й чорники, там менше роспросторилася й скорбутна хвороба. Менше лікарів — менше хвороб, менше золота — менше потреб, менше наук — менше дурнів, менше прав — менше безправности, менше зброї — менше війни, менше ловарів — менше зіпсутого смаку, менше почести — менше страху, менше приємностей — менше жалю, менше слави — менше безславности, менше приятелів — менше ворогів, менше здоровья — менше пристрастей. Вік і вік, земля й земля, нарід і нарід, місто й село, молодість і старість, хвороба й здоровья, смерть і життя, ніч і день, зіма й літо і все сотворене має свої добрі сторони. Але сліпа глупота й глупе невірья того не розуміє і саме погане в усім бачить, як ота пьявка, що висмоктує тільки погану кров. Отже тому глупота один вік хвалить над другий, один нарід ставить вище другого, завжди незадоволена із свого стану, із свого краю, сродности, долі, не тішить її ні здоровья ні хвороба, ні смерть ні життя, ні старість ні молодість, ні літо ні зіма, ні ніч ні день; при удачі злітає до небес, при неудачі падає в безодню; позбавлена вона і світла й духа віри, а також солодкого спокою, і палиться на власних своїх журб поломіню — отже цілком на ній збувається слово: „а невірующий — уже осужден єсть“. А між тим усе на світі благо, окрім сліпоти на царство Боже й правду Його, окрім болю душі й мук незадоволення: оце одно є зло.
Лев, кажуть, спить навзнак і у сні, кажуть, дуже похожий до мертвого. Так от раз малпи, побачивши спящого лева й думаючи, що він умер, почали скакати коло нього, забувши страх і пошану де свого царя.