ши саме жерело, будеш правим судією усякому ділу. Тетервак побачив їжу й накинувся на неї. Чому вік так зробив? Бо має серце невдячне, з своєї долі незадоволене, жадне на чуже. Отже треба мати серце чисте, тоді не будеш боятися ні блискавиці, ні грому. О, серце чисте! Ти — новий вік, вічна весна, благовидне небо, обітованна земля, рай розумний, веселіє, тишина, спокій Божий, Субота і Великдень! Серце чисте — то зерно, з котрого проростають небеса і земля; зеркало, в котрім відбивається усе сотворене; твердь, що мудростею своєю утвердила дивні небеса; рука, шо держить путь земний і прах нашої плоті.
(З книги „Асхань“).
Ніяк неможна пізнати Господа, не пізнавши самого себе. Правда, воно ніби-то ми й бачимо себе і знаємо себе — але як бачимо і як знаємо? Хребет один бачимо, а не лице. Бачимо одну брехню нашої плоті, а не істину в ній. А воно не досить бачити в нас одну нашу землю, а треба підіймати око вище і за нашою землею прозріти ту землю Господню, про котру Ісаїя каже: „з веселієм ідіть до неї“. Не досить бачити тільки лице тлінности нашої, але треба продіратися крізь нашу тінь, щоби побачити істинного чоловіка. Невже ти думаєш, що погана гнилість складає усю твою суть?
Милий друже! Привчай свій смак до їжі біблійної. Нема нічого кориснішого над неї, нема нічого й солодшого, хоч її хата й не пишна. Але насамперед треба повзяти кращу думку про сувору сю премудрість: о скільки назверх вона непоказна, о стільки в середині важна й прекрасна. Вона бере