Світло відкриває усе, що нам у тьмі тільки бовваніло. Так і Бог усю нам істину освіщає. Земляний чоловік гадає, що ніби-то він і справді щось розуміє. Та воно хіба мало такого младенець бачить у потемках, чого й не бувало? А коли світ возсіяє — всі примари щезають.
Всякий знав отсі слова: час, життя, смерть, любов, думка, душа, пристрасть, сумління, благодать, вічність — але як би кого попросити про пояснення, то всяк би задумався. Хто зможе пояснити що̀ таке час, коли не зрозуміє божественної висоти? Хто взагалі може зрозуміти щось з усіх видимих і невидимих сотворінь, коли не розуміє того, хто всьому голова й основа? Начало премудрости — розуміти Господа. Не бачу Його, але знаю й вірую, що Він єсть.
(З твору „Ворота Господні в границі вічности“).
Земля родить і звірів, і скотів, і гадів, і мух. Так і серце земне робить з нас ріжних нечистих звірів, скотів і птиць; а чадами Божими творить нас тільки чисте серце, що возлетіло вище усього тлінного. Серце жадне до золота, серце, що любить думати тільки про гаманці, мішки та чемодани — се справжній верблюд, що любить пити мутну воду і за вьюками не може пролізти через тісні двері в границі вічности. Бо серце ж єсть корінь і суть. Усякий є тим, чиє серце в нім. Вовче серце у тебе, то й сам ти вовк, хоч лице й не вовче. Серце, що зоставляє верблюдам мутну воду, а само устремляється на горняя до чистої води — чи не олень то, хоч і рогів не має? Серце трудолюбствующе,