Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/30

Цю сторінку схвалено

— Кажуть, що я забороняю їсти мьясо й пити горілку. Ні, се не так. Правда, я часом не їм мьяса і не пью горілки, бо того вимагає моя натура. Не дозволяє ж лікарь їсти часник, коли бачить у кого очну хворобу. Так і тут. Усе сотворено на благо всещедрим Творцем, але не все і не всім і не завжди буває на користь. Тому-то я й радив де-кому повздержатися від вина й мьяса, а иноді й зовсім від того відводив, особливо молодих людей. Але коли батько у хлопчика вириває з рук ніж і не дає йому пороху для забави, то чи не ясно, що се тільки від того, що мале не навикло з тим усім обертатися і мати з того ту користь, на яку ті річи істнують. Отак і я робив — а мене почали узивати маніхеєм. Я ж кажу, що всяка пища, всяке питіє корисне й добре, але треба брати в розсудок міру, час, місце й особу. Хіба добре було би дати немовляті замісць груди стакан міцної горілки, а дроворубу, що працював увесь день на морозі, дати блюдечко молока?

— Отже як несправедливо обізвали мене маніхеєм, так само несправедливо обізвали й ненависником людей та хулителем дарів Божих. Коли Бог опреділив міні в низькім лиці бути на земнім театрі, то треба ж уже міні і в одежі, і в поступках, і в обертанню до степенних та сановних та знаменитих людей бути однаковим і все памьятати мою ролю. Отже я й сам так роблю і другим ражу памьятати про свої ролі. Я говорив молодим людям, щоб вони все радилися із своєю природою, щоб і вони на театрі життя свого все могли грати добре свою ролю; а коли хто й узяв ролю не зовсім підходящу для себе, то щоб хоч її вже старався представити добре, щоби хоч трошки зменшилися скарги між людьми та ропот перед Богом на свою долю.