ході. Губернатор післав ад'ютанта. Той підскочив до Сковороди:
— Вас требує до себе його превосходительство.
— Яке превосходительство?
— Як то яке? Господин губернатор.
— Скажіть йому, що ми незнакомі.
Ад'ютант, збитий з пантелику, якось там передав слова фільософа губернатору. Через минуту впьять підходить до Сковороди й каже:
— Вас просить до себе Явдоким Олексієвич Щербинін.
— А!.. Про сього чував. Кажуть добрий чоловік, — і підійшов до коляски губернатора.
З тої пори між ними завьязалася дружба і вони часто зустрічалися. Щербинін питався Сковороди — чому се він не бере собі ніякої должности. А Сковорода на се відповідав:
— Бачите, пане, я вам так скажу. Світ наш похожий на театр. Щоб добре грати в театрі, треба брати найбільше підходящу для себе ролю. Артиста не за велику ролю хвалять, а за те як він виконав свою хоч маненьку. Я над своєю ролею у світовім театрі багато думав і побачив, що ніякої иншої не заграю добре, як ролю людини малої, простої. От я й вибрав сю ролю та й не шкодую.
А губернатор на те:
— А звідки ж ти знаєш? Може ж у тебе є здібности й до чого иншого?
— Ні, пане. Коли б я почув у собі такий дух, що можу рубати турків — ще сьогодня ж узяв би шаблю й пішов у салдати. Всякий труд тільки тоді солодкий, коли у чоловіка є до того охота. Пес день і ніч стереже стадо, хоч його за те вовк може ростерзати, а вже кінь чи свиня до тої роботи охоти не мають. Бо охота, і нахил, і задоволення, і природа — все то сила Божа. Правда, суть нахили й злі, але то вже проявлення гніва Божого.