Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/165

Ця сторінка вичитана
XXI.

(З листа до С. Н. Дятлова при пересилці рукопису „Вдячний Еродій“).

Проживаючи дні життя свого по Сираховому типіку — „блажен муж, що в премудрости умірає і що в розумі своїм поучається святині, розглядаючи її в серці своїм і розуміючи сокровенная її“ — сплів я у сім 1787 році оцю маленьку плетеницю, названу „Вдячний Еродій“. Се тобі дар, друже. Прийми сього Еродія по Еродієвому; прийми парящого сам парящий; прийми серцем Еродієво серце, птиця птицю. Ти ж батько і сам своїх дітей виховуєш, отже в сій плетінці знайдеш для молодого розуму твоїх пташат опріснок від сих хлібів: „хліб серце людині укріпить“. Посій в серця твоіх малих те зерно що знаходиться в нас щось дивне, чудне й преславне і воно конче явиться у свій час, треба тільки ждати з благоговінням, яко раби Господа свого. Бог — то серце вселенної; а наше серце для нас єсть Господь і Дух. І твої дітки, пізнавши з часом сю істину і очарувавшися її красотою, не будуть погано й біснувато гонятися за мирською суєтою і в усіх неудачах своїх зможуть потішити себе сею Давидовою пісенькою: „Вертайся, душе моя, до спокою твого і стежки твої в самій тобі успокоють тебе з Ісаією“. Бо нічим безодня ота, серце наше, не задовольняється хіба само собою — і от тоді й починає в нім сіяти вічної радости весна. Отаке серце давши птенцям твоїм, будеш їм справжнім батьком, а діти твої будуть справжніми вдячними, благочестивими й самозадоволеними Еродіями.

Треба би тут сказати кілька слів про Еродієву природу. Еродії подібні до журавлів, але мають світліше перо і коральовий або світло-червоний ніс.