мов полова, оболікають зерно царства Божого. І ся полова законна, бо веде серце наше до Святого Духа, а Він єсть возсіяння блаженних і чистіших думок, дух віри, дух премудрости, дух страху Божого. Але коли б хто й без обрядів зумів бути добрим — нехай говорить разом з ап. Павлом: „Бог один.“ Оправдуючи обрізанців — дасть він віру й необрізанцям. Ні обрізання ні необрізання самі нічого не можуть. а тільки обновлений чоловік.
(З листа до невідомого).
Нема чому й дивуватися: ви у сім роді битви не маєте ще практики, а ворог — старий, досвідчений, великий штукарь. Коли б Давид не напрактикувався, не подужав би він Голіафа; але ж бо він раніше, пасучи овець, мав діло з вовками й львами. Чого Бог не в силі? Він родить охоту, а охота є матір праці, а праця все побіждає. Помалу йди на гору а дійдеш врешті; другого ж шляху до щастя ніяк не знайдеш. Бороньмо ж міцно град спокою нашого, бо ми тратимо сю цитадель коли думаємо, що її одної не досить до щастя нашого. Як тільки наблизимося до Єрихона, так зараз же попадаємо в біду, а Єрусалим віддаємо у бльокаду. Треба завжди говорити з Авакумом: „на сторожі моїй стану“.
(З листа до невідомого).
Не поїду до вас, бо ви мене любите, а місяць здалеку краще світить, музика приємніша та й приятель милійший. Все що поблизу — не таке миле. Молодість миліша коли вона вже пройшла, а близька старість не дуже то приємна. Коли є в