Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/145

Ця сторінка вичитана

гріхах, а всі мучаться. Сей страх можна назвати пекельним, а не Божим.

І як є погибельний страх, так є й віра суєтна, лицемірна, бісовська, рабська. Вона й признає, що є Бог, але ділами відкидається від Нього. Устами говорить „Господи, Господи“ а не творить волі Його. „Покажи міні віру твою ділами твоїми“, каже апостол Яків. Одно діло вірити в те, що Бог є, а друге вірити в Бога, любити Його, покластися на нього й жити по-Божому. І біси вірують, що справді таки є Бог і бояться Його, отже бачиш в бісах і віру і страх — але ж се не віра в Бога. Вірують і розбійники, що є суд гражданський і бояться його, але не живуть по законах його і не ввіряють себе йому, а йдуть власним шляхом до мнимого свого щастя. Не той богатий хто вірує, що золото направду є в землі, а той хто погнався за тим золотом, влюбився в нього, зібрав його, обогатився ним і, звірившися на нього, укріпив дом свій. Так і вірним християнином не той є, хто вірує, що десь істнує Бог на світі, а той хто послідує Йому, влюбиться в Нього і, заснувавши дім щастя свого на любови Божій, утвердить його виконуванням волі блаженної Господьної, звіряючися на неї, як на найтвердший адамант. „Благим є міні закон уст твоїх“ — от у чім і єсть обручення віри з Господом, як то ще каже Осія: „обручаться в правді і в милості і в щедротах, і обручаться собі в вірі і пізнають Господа“ (п. 2, в. 19).

Отже бачиш — віра не розділяється від правди, суда, милости й щедрот. Що ж тут правда? Давид каже: „правда твоя — правда вовікі і закон твій — істина“ А що суд? — „Сотворить суд і правду“. А що єсть милость? — „По милости твоій і то судьбі твоій живи мене“. А що є щедрости? — „Щедрости твоі многі, о Господи“; „хто вірує в мене — буде мати життя вічне“.