клята святими соборами. Де-хто каже про мене ще й те, ніби я називаю вредними золото, срібло, дорогі одежі й таке инше. Ті що мене знають, чуючи таке, сміються. Правда, бувало, та й тепер буває, що я для внутрішної моєї економії воздержуюся і в дозволені дні від мьяса й вина; але чи не так само лікарь осуждає, наприклад, часник і каже його не їсти тому, кому вредний жар уступив у очі? Бо то ж відомо, що хоч всещедрий Творець дав усі річи благосотворенними, але не всі вони і не всім, і не завжди бувають корисні. Правда, що я де-кому радив не зловживати вином і мьясом, а часом і взагалі від уживання відводив, дивлючися на горячу їх молодість; але коли батько малому синові вириває з рук ніж або не дає йому рушничного пороху, сам між тим з усього того користаючи, то чи не ясно се показує, що дитина просто не доросла до того, аби добре уживати ті річи й обертати їх на ту користь, для якої вони призначені?
От звідки пішло те, що мене почали обзивати Маніхеєвим учеником. Дійсно, усякий рід їжі й питва корисний і добрий єсть, але треба на увагу брати час, місце, міру й особу; біда була би, змішана зі сміхом, коли б хто немовляті в колисці дав смоктати оцту, восьмилітному хлопцю підніс стакан горілки, але прийшовщому з полювання охотникові або перемерзлому мужикові дав чашечку молочка.
І як неправильно почали вважати мене за Маніхея, так не по заслузі моїй і за ненависника людей та богацтва. Коли Бог опреділив міні в малій масці обертатися на театрі, то мушу я вже і в одежі і в обертанню з достойними людьми наблюдати благопристойність і завжди памьятати свою перед другими малість. Про се я памьятаю й відносно себе та й иншим теж робити радив, а звідти