ВИПИСКИ З ЛИСТІВ.
(З листа до Зембровського 21-го лютого 1779 року)[1].
Польська поговірка: не одразу Краків збудовано. Помаленьку оправляйтеся від хвороби. Нехай собі болить тіло: лід на те й родився, щоб роставати. Але бережіть самих себе, тоб-то душу чи, ясніше сказати, думки й серце ваше, що володіють тілом вашим так, як тіло володіє одежою. Нема гіршого як боліти в самій середині, тоб-то в безодні дум наших, ширшій усіх вод і небес. А сама середина середини нашої, і самий центр, і пристань, і світ наш — то пресладчайше імья Христос, Бог наш.
І не тому в самій середній нашій точці Він спочиває, що наче б то впрів від роботи та й суботствує — такі думки зоставте для младенців. І не тому, що Він ніби-то так малий, як макове зерно й такий вузенький, що не може розійтися по наших руках, ногах, волоссю, бігати по хатніх стінах, по плотах, лісах, полях, небесах і всіх копернікових системах. Киньте й сі думки для безумних та тих, хто боліє огневицею.
А тому Він у середині й тому малий, що невидимий і неприступний; спочиває ж тому, що жадна гибель і лорча його не дістає й не безпокоїть, а завжди Він бодрий і живий і роки його не оскудівають. Не має Він ні висоти, ні глибини, ні широкости — всюда Він і завжди. А зерном і насінням показується тому, що як зерно 1000 садів, так і Він усе сотворене з себе виводить наверх і знов у собі ж сокриває.
- ↑ Мабуть Зембровський був перед тим хорий і тільки що почав одужувати.