|
О світе, світе безпорадний!
Ти надієшся на царів,
Ти думаєш, що ото вже твердий берег —
Але вихор розвіє ту куряву.
Непорочність — ось тобі тверда охорона,
І невинність — от небесний двір.
Туди лети, там і спочинеш.
*** Оця кріпость свята вже бомб не боїться,
Ні стріл клеветничих,
І хитрих мін не страшиться;
Завжде вона ціла і не може згоріти,
Непорочність — ото камінь адамант,
І невинність — ото свята кріпость.
Туди лети, там і спочинеш.
В сім граді й ворогів люблять,
Добром воздають і ворогам,
Не жаліють здоровья для других,
А не тільки добрі для них.
Де ж він — стільки прекрасний град?
Сам ти той град, коли виженеш отруту геть з душі;
Сам ти Святому Духу храм і град.
|
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША.
(на текст: „скажи міні ти, що тебе возлюбила душа моя: де пасеш і де спочиваєш опівдні?“).
Щастя! Де ти живеш? Горлиці — скажіть!
Чи в полі вівці пасеш? Голуби — дайте знати!
О щастя, наш ясний світе!
О щастя, наш красний цвіте!
Ти, мати моя й дім — появися покажися.
|
