Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/113

Краще жити в пустині,
Зачинившися в печері;
Перебувати в місцях безвісних
Та не чути голосів лести.

Будь ти міні геркулесом побідителем,
Будь Іоною прозорливим,
Попали зміїні глави
Та щоб вискочив я з китового чрева
На камінь-пристань.

ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА

(на текст: „Бачучи схвильоване житейське море“ .

Бачучи горе свого життя,
Кипящого як Чермне море
Вихорем скорбот, напастей і бід —
Розслаб я, жахнувся й поблід.
О, горе сущим в нем!

І повернув я скоріш назад,
Щоб не поглинуло й мене, як фараона, море.
Оце до пристані тихої біжу
І воплем плачевним кричу,
Піднявши руки вгору.

О Христе! Не дай мілі сотліть во аді.
Дай міні жити в твоєму небесному граді,
Щоб і мене не затяг у свої сліди
Блудниця — оцей темний світ!
О милости безодне!