Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/111

Ця сторінка вичитана


***
Ах ви, чисті потоки,

Трависті береги,
І, волосся природи —
Кучеряві ліси.

***
Жайворонки на полях,

Соловії у садках;
Той, уверх летючи, цвірінчить,
А сей на гиллях лящить.

***
А як зійде сонце —

Свистить тоді усяка птиця
І весь воздух дзвенить
Наповнений музикою.

***
Починає сходити сонце —

Пастух виганяє вівці,
І на своїй сопільці
Видає тремтючі трелі.

***
Пропадайте ви, думи тяжкі,

Міста премноголюдні!
А я хліба шматком задоволюся,
Аби умерти міні серед природи.


ПІСНЯ ЧОТИРНАДЦЯТА
(на текст: „На сторожі стану ї зійду на камінь[1]).

Що таке слава тепер?
Що таке гойність у наші часи?
О Ізраїлю! Треба розуміти
Як велика в усім тім сила гидри звіра.

  1. У Сковороди приписано: „Древняя малороссійска о суетѣ и лести мірской.“