Сторінка:Гнат Хоткевич. Григорій Савич Сковорода (український фільософ). 1920.pdf/104

^**^*

Освяти воду й нам, змієві зітри главу,

Духа Твого, Христе, росу дай і славу,
Щоб не потопив нас змій і щоб ми всі від землі
Могли полетіти до раю на спочивок.

ПІСНЯ СЬОМА

(ВЕЛИКОДНА)

(на текст: „одинадцять учеників пішли в Галілею на гору, бо туди сказав ім Ісус. Пасха“!).

Хто у мене відбере любов до Тебе?
Чи може міні прискучити сей дивний полумінь?
Нехай і весь світ від мене відцурається —
Я буду в Тобі жити, о Ісусе!

^**^*

Веди мене з собою в горній путь на хрест,

Радий я жити високо, охоче покину низи;
Смерть Твоя — міні життя,
Жовч Твоя міні солодка, о Ісусе!

^**^*

Рани Твої глибокі — то моя печать,

Вінець твій терновий — слави благодать,
Тяжкий Твій хрест —
Міні хвала й честь, о Ісусе!

^**^*

Зерно пшенишне коли згниє на ниві,

Зовнішність коли вмре — тоді тільки
Нова ростина підійметься з середини
І за літо сторицею дасть плід.