Сторінка:Глюк-Еврідіка - лібрето (переклад Дроб'язка).pdf/12

Ця сторінка ще не вичитана


з неї серпанок. Еврідіка, впізнаючи свого чоловіка, хоче висловити йому своє захоплення, але тінь дає знак Орфею не повертати голови. Орфей, ідучи перед Еврідікою, яку він тримає за руку, піднімається з нею стежкою в глибині сцени, що веде з підземного царства./

Третій акт

Вихід з підземного царства. Пейзаж скелястий і пустельний. Орфей весь час веде Еврідіку за руку, не дивлячись на неї.

Орфей. Ходім, Еврідіко, сюди, ходім; моя єдина,
  Кохана без краю!
Еврідіка. Це ти? Справді ти?
  Ах, як ждати могла я? .
Орфей. Так, з тобою твій друг..... Ах, по цілій землі
  Я шукаю тебе у смертельній імлі,
  Зевес моїм благанням внемле
  І.тебе вертає на землю.
Еврідіка. Як! Жива? Знову вдвох!
  Ах? боги, любо як!
Орфей. Еврідіко, ходім! /Кидає руку Еврідіки./
  Та. не гаймося ж ласку від богів прийняти!
  Мерщій! Покиньмо місце кляте!
Еврідіка. Та ти мої не хочеш взяти руяи?
  Як? Тікаєш очей, які колись кохав?
  Невже до Еврідіки холодним ти вже став,
  Чи то давню красу страшні знищили муки? /Вона схоплює Орфея за руху, щоб звернути на себе його увагу/
Орфей. Боги! Як це стерпіти! Еврідіко, ходім! Тікаймо звідсіль!
  Час минає...
  Я хотів би розкрить усе тобі до краю...