Друже вірний,
Ти забудь скорботи всі.
Еврідіка звідси щезне,
Еврідіка там воскресне
В чарівній своїй красі.
/ Сцена знову заповнюється групами блаженних тіней, що повільно рухаються по ній. Орфей тужно і марно шукає серед них Еврідіку. /
ОРФЕЙ. О ви, тіні, вас благаю,
Ви в обійми мої
Верніть дружину знов!
Ах, якби ви чуттям палали,
Як я палаю,
Теж почували б
Вірну, незламну любов,
Давно б я обіймав
Ту, кого так кохаю.
Моє щастя верніть мені!
ХОР. Боги чують зойки смутні.
/ Невеличка група тіней приводить Еврідіку, обличчя якої закрите під серпанком, і підводить її до Орфея. /
ХОР. Йди навстріч своїй коханій!
Дар небесний, дар жаданий!
Знову будем раювать!
Ти воскресни для Орфея,
З домовини йди своєї,
Чоловіка обійнять!
/ Одна з блаженних тіней вкладає руку Еврідіки в Орфейову і знімає
