Сторінка:Глюк-Еврідіка - лібрето (переклад Дроб'язка).pdf/10

Ця сторінка ще не вичитана


  Жалі,
  Панує спокій в тишині,
  І тікають печалі Далі
  В сутінки запашні...

/Блаженні тіні повільно розходяться, ховаючись праворуч і ліворуч у кущах. З'являється Орфей, повільно наближаючись із глибини./

Орфей.  Небо нове світиться там!
  Ясніший день сяє очам...
  Співає все, мов храм! ,
  У заростях юних ліщини Ба пташиний
  Слів стрункий
  Відгукаються струмки,
  Дихають миром зефіри... ,
  Тут втіху всім приносить вічний супокій...
  Та чи мирне блаженство щире
  Дасть розраду журбі моїй!
  Лиш ти, незабутнє кохання, * ,|
  Розраду ти даси Мені, в моїм стражданні! Погляд твій
  Вічно молодий,
  Посміх твій золотий,
  Серце жіноче, -
  От, от усе, чого я хочу!
Хор. /невидимий/. Увійди в притулок мирний,
  друже ніжний,