стратив її через нещасливі подїї, але нїколи не переставав стреміти до нової самостійности.
Вже 2 авґуста 1914 р. українські галицькі полїтичні дїячі як др. Кость Левицький, Михайло Павлик, Микола Ганкевич, др. Степан Баран, Іван Боберський, Іван Кивелюк, др. Льонґін Цегельський, др. Володимир Бачинський, М. Балицький, др. М. Лагодинський, др. К. Трильовський, Т. Мелень, др. В. Старосольський, В. Темницький, заснували у Львові спільну міжпартійну "Головну Загальну Українську Раду", якої головою став др. К. Левицькій. Проґрамою "Головної Української Ради" було; 1. кермувати українською полїтикою; 2. рішати загальні національно - полїтичні справи, звязані з війною; 3. бути одиноким полїтичним представником галицьких Українцїв перед правительством і перед зовнїшним світом; 4. передати "Українській Боєвій Управі" орґанїзацію Українських Сїчових Стрільцїв, українських лєґіонів і т. п. Пізнїйше приступили до Загальної Української Ради парляментарні і соймові українські посли усїх партий Галичини, Буковини а також приступили делєґати від закордонних Українцїв як: В. Дорошенко, М. Меленевський, Андрій Жук і другі.
