Як лиш вибухла сьвітова війна, наш український нарід в Галичині поспішив з одушевленєм в ряди Українських Сїчових Стрільцїв, українських лєґіонів — в надїї, що чейже вдасть ся йому визволити ся зпід ворожої кормиги та покласти основи вільної України, а вже що найменьше дістати свою національну самоуправу в східній Галичинї, свій український край в межах Австрії… Тому-то з вибухом сьвітової війни, український нарід в Галичинї, не зважаючи на нїякі супротивности анї жертви, відчув своєю душею, що тепер прийшов час: в огнї добути собі красшу долю, а український жовнїр в австрійській армії співав тужно пісню:
|
Ой, у лузї червона калина похилила ся, |
