2
Вступ
свідомости, значить тільки що ми переживаємо дійсно психічні явища. Так само несвідомість не означає нічого иншого, як часову або постійну нездібність переживати психічні явища. Отже під свідомістю розуміємо риси, спільні різним психічним явищам, думанню, почуванню, хотінню, загальну прикмету всіх психічних явищ. Наукове заняття психічними проявами веде за собою те, що їх спільну ціху підносимо до поняття і немов цілість протиставимо поодиноким переживанням. Се усамостійнення свідомости стає нам близьке найрадше через тісний звязок між усіми психічними переживаннями одного й того самого особи (індивідуа); сей звязок називаємо звичайно єдністю свідомости. Здається, що сама свідомість тим робом відрізняється як єдність від своїх станів і змістів.
Станом свідомости є кожня дійсно пережита психічна проява у своїй повній індівідуальній означености в індівідуальному забарвленні. Се, що ми переживасмо внутрішно, є нічим иншим, як безпереривною чергою станів свідомости. Кожня думка, яка нам промайне через голову, кожне бажання, кожна радість, кожне здивування є найперше зміною попередного стану свідомости і складником нового.
Змістами свідомости називаємо групи предметів, що легко вирізняються з цілости инших кожночасних переживань; їх можна відокремити (ізолювати) нашою уявою. Спогади, образи, уява, думки мають переважати такі змісти, що (нерозбірливий текст) виражаються, між тим, коли при станах почувань се рідко проявляється.
Усі фізичні явища, с. (нерозбірливий текст). наше ціле окруження, дерева, (нерозбірливий текст) хмари які бачимо, шелести, що їх чуємо, є дані нам (нерозбірливий текст) тільки як змісти свідомости. Але як довго стоїмо на (нерозбірливий текст) щоденного досвіду, то ми пересвідчені, що се все справді існує поза нами а незалежно від нас. Питання, чи се пересвідчення є оправдане, веде до фільсософічних романів, точніше кажучи, до розслідів теорії пізнання, які виходять уже поза рами психольоґії.
Се, що ми дійсно переживаємо, є таким чином станами і змістами нашої свідомости і ми можемо тому і так сказати: предметом психольоґії є свідомість з її (нерозбірливий текст) станами і змістами. Коли говоримо про душевне життя, то при сьому маємо на оці завсіди душевне життя людини. Але що без сумніву також тварина переживає психічні явища, то психольоґія мусить зробити предметом свойого досліду також душевне життя тварин. А що ми знаємо безпосередно тільки людське душевне життя, то воно мусить творити вихідну точку досліду, бож воно є його найважнішим і найцікавішим предметом. Нас займає тут майже виключно душевне життя людини. Тільки принагідно будемо наводити певні факти з життя тварини для пояснення.
