Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/548

Цю сторінку схвалено

Знаючи наше надзвичайне багацтво на ⁣»Наполєонів«, на пророків ⁣»незалежної політичної думки«, на ⁣»спасителів Вітчини«⁣ і всяких більше або менше деструктивних еґоцентриків, чи уявляє собі Автор варяжської теорії ⁣»чехарду« — яка, без такої сталої і непорушної точки опори і без, опертої на ній, єдности та сили здержуючих консервативних монархічних елєментів — почнеться на звільненій од чужої влади Україні: — ⁣»чехарду«, де скакаючі один через другого ⁣»голови держави«⁣ будуть взаємно собі для більшої легкости в скаканню голови здіймати? І чи не пригадуються йому при цьому образі слова одного польського патріота: ⁣»я готов кожної хвилини за самостійну Польщу вмерти, але тільки не дай мені Боже в ній жити«.

На цьому кінчу оці побічні екскурси і перехожу до перерваного вище викладу моїх думок, в дальшому розвитку яких прийдеться мені ще до питання персоніфікації українського монархізму і реалізації ідеї нашої ⁣»точки опори«⁣ повернути.