в імя створення нових національних держав, і що не могли його пристосувати до народу українського не залишилися невтральними до подій, що розгорталися на Україні. Вони порушили цю невтральність в бік неґативного відношення до українського народу і до самої ідеї його державної незалежности.
Ще більш неґативне відношення виявила Росія, що вважала себе законним господарем земель українських, підбитих під панування московське не зброєю і не завойованням, а підступом і зрадою. Вона вважала себе єдиним правним репрезентантом всіх народів, які мешкали в її межах, і оцінювала кожний виступ українського народу в оборону своєї окремішности, як акт зради й невдячности.
В час смертельних змагань двох ворожих европейських коаліцій, що виключали цілковито в своїх міжнародніх комбінаціях Україну, як величину, абсолютно невідому в їхній формулі світової рівноваги, в час політичної перебудови Росії, що не мислила ніякої окремішності України, — треба було сказати інтеліґенції і народові українському своє слово.
Це слово було знайдене й сказане. І в діях українського народу це було найсильнійше й найвиразнійше слово, і невідома величина, незрозуміла фікція стає активним елєментом не тільки російської, не тільки східньої, а й світової політики.
Каміння за камінням повставала нова будівля, крок за кроком розвивалося нове життя. В умовах невизнання, неґування, поборювання, в обставинах загально-світової, політично-державної й господарчої руйнації, в атмосфері російського революційного безладдя — чи могла ідея державної незалежности набрати належної сили, чи могла нечисленна українська інтеліґенція дати потрібну державну творчість, чи міг сам нарід виявити необхідну рішучість в обороні свойого права на незалежне істнування?
Зрозуміла річ — ні… Всяка система дає свої наслідки, надто система гніту й насильства. Кляси маючі — аграрії й міщанство — вони найбільш підпадають впливові цієї системи, найбільш денаціоналізуються. Кляси працюючі — робітники й селянство — найбільш гублять в розумінні свойого національно-подітичного єства. Невелике коло національно-свідомої інтеліґенції не в стані зашкодити цьому процесові фактичної і псіхольоґичної денаціоналізації.
В такому, а може й гіршому положенню була українська нація напередодні російської революції. Трохи національно-вихованої інтеліґенції й кільканадцать міліонів національно-байдужого селянства — ось це й було все тіло українського народу. Ні аґраріїв, ні пролетаріяту, ні буржуазії, як складових частин національного орґанізму — не було на Україні. Все це були для нього елєменти чужі й навіть ворожі, елєменти, що не зміцнювали, а роскладали українську націю.
Потрібно було певного часу, певного життьового і підчас гіркого досвіду, щоб всі складові частини народнього тіла виявили своє клясове і національне єство, щоб нація знайшла саму себе. І дійсно: в процесі трьохлітньої боротьби за українську державність зросла й загартувалася свідомість народня — й не тільки кол інтеліґенції, але й робітництва, кляси хліборобської й міщанської.
В сфері морально-ідеольоґичній ми вже здобули велику перемогу, бо розірвали раз на все з традицією бездержавности, бо знайшли загублену національну грамоту свойого народу, ми пізнали себе, як націю, що мусило бути і в часи проголошення IV-го Універсалу. І може ми тільки нині стоїмо в усьому озброєнні, може тільки нині підходимо до розвязання проблєми державного істнування, як реальні політики, що оперують фактами і величинами істнуючими й випробуваними, що знаходять відгук в цілому народі і волю цього народу висловлюють. Ми пройшли тяжкий підготовчий шлях створення традиції державности, і ми в цьому знаходимо виправдання всіх принесенних жертв, всєї пролитої крови, всєї руїни, що пройшла широкою хвилєю по нашій країні, бо без національної Ґолґофи не було й не може бути воскресення нації.
Всяка ідея потрібує певної пропаганди, певного часу для свойого засвоїння. В цьому й полягає з'ясування того факту, що українські керуючі кола не могли відразу зреалізувати ідею державності українського народу, після її урочистого проголошення. Необхідно було, щоби держава українська будувалася на певній
