Коли б цей останній дійсно визнав Суверенну Державність України, Дону і Кубані, то міг би і він також узяти участь нарівні з ними в боротьбі проти большевиків, але поскільки він поставив би своїм головним завданням увільнення власне російської етноґрафічної терріторії від большевицького панування і одмовився би від того реакційного режиму та політики, які він виявив в минулому році.
Нам здається, що така Північно-Чорноморська Спілка з України, Дону, Кубані а також Галичини, яка очевидно приєднається на певних умовах, як тілько прийде до того час, тільки і могла би установити на сході Европи тривалий мир та рівновагу. Ця спілка мала би до 60 міліонів населення, з якого коло 70% складали Українці, і могла завжди противопостати у всіх відношеннях тій Російській Державі, яка утвориться після повалення там большевиків. Економічно ця спілка має всі данні відродитись раніше Росії, а в звязку з цим раз на завжди була би усунута загроза економічної залежности від колишньої метрополії.
В силу ґеоґрафічних причин і в імя добросусідних відносин Причорноморська Спілка очевидно дала би можливість Росії в тій чи иншій формі право транзіту до чорноморсько-азовських портів, а поскільки то було би в інтересі обох сторін, заключила би з Росією такий економічний договір, який би був користний для обох сторін, але одначе як рівний з рівним.
Нам здається, що ні спроби большевиків, ні спроби Росіян анті-большевиків відновити колишню Росію ніколи не матимуть вже успіху. Од Росії вже одійшли Фінляндія, Польща, Естонія, Литвія, Литва, Грузія, Арменія — і напевно не лишаться ні Білорусь, ні Україна, ні Дон, ні Кубань, ні Азербейджан, а може і ще деякі терріторії. Таким чином Росія має увійти в свої етноґрафічні береги з населенням в 70 міліонів, включно з Сібіром і Туркестаном.
Коли скінчиться боротьба — важко сказати; очевидно тільки, що боротьба ще буде і буде провадитись дуже жорстоко, бо це борються новоутворені держави за свою національну волю і економічну незалежність против Росії, яка бажає відродитись економічно коштом своїх нових сусідів.
Отже в інтересах України є прихилити Дон і Кубань в цій боротьбі на свою сторону, щоб не повторилось того, як було в минулому році або тепер, коли Росіяне, як денікінці так і большевики, використовували військову силу Донців та Кубанців проти України, одночасно приневолюючи тих і других на Дону і Кубані.
|
Дм. Ів. |
На другому засіданню мирових делєґацій між Польщею і Росією в Минську було прочитано телєґраму Чічеріна до Данішевського, в якій стверджувалось, що Українська Радянська Республика в дійсности не є частиною російської.
Питання про „суверенність“ радянської України викликало жвавий обмін думок на шпальтах як польської, так і української преси.
Одні, як і польська делєґація, заявляють, що їм нічого невідомо про незалежність Української Радянської Республики; другі, як „Вперед“ і „Гро-
