| На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Воля. – 1920. – Т. 4, Рік 2. – Ч. 1-13.djvu/3}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
| Т. 4. | Відень, 2. жовтня 1920. | Ч. 1. |
|
А. В. |
Недавно один анґлійський журналіст росказував мені таку сценку з натури. В фойє театру дама розповідає кавалерові про те, що вона недавно була на українському концерті Капелі і що пісня українська їй дуже до серця припала. Кавалер здивовано запитав:
— А що ж то за Українці?
— А це, знаєте, Французам і Белґійцям прийшла в голову ідея орґанізувати мішаний хор для студіювання ріжних славянських пісень. І дуже гарно вийшло у них!
Я б не повірив цій історії, коли б не прочитав в дописі нашого кореспондента, що видатний анґлійський політик змішав Україну з музичним інструментом.
Хто виною цьому, що після майже двох років праці найбільш могутня зараз, найбільш культурна країна світу майже не знає про наше істнування!
Ті, кого ми посилали інформувати анґлійське громадянство про наші справи, скажуть напевне, що винні всілякі „незалежні обставини“: протиукраїнська аґітація Росіян, консерватізм анґлійської псіхики, наші попередні звязки з центральними державами, тяжка стратеґична ситуація на Україні і т. д.; і т. п.
В цьому буде деяка доля правди; але тілько частина. Ми послали інформувати Анґлію людей, котрі не знали не то, що анґлійської культури, анґлійської псіхики, не уміли підійти до Анґлійця. Ми послали людей, що навіть про Україну дуже мало знали. Зі складу делєґації не було ні одної людини, котра мала б хоч найменше поняття про історію України за остатніх 15—20 літ. Анальфебетизм голови місії, лікаря Стаховського, кандидата і приятеля члена Директорії Макаренко, доходив до гомеричних границь. В остатні часи справа стояла не краще. Для нового голови, адвоката А. Марголіна, його жидівська справа була далеко більше відома і цікава, ніж українська. А в самім складі місії зовсім не було Українців з Наддніпрянщини. На роботу місії витрачені були за 1½ року величезні кошти. А члени
