Сторінка:Воля. – 1919. – Т. 6. Ч. 1-4.pdf/6

Ця сторінка ще не вичитана

Це бачать західньо-европейські політики, але не бачу.ть того політики польські, котрі, як люде темпераменту, а не холодного розуму, занадто далеко загналися, і їм немає вороття.

Центральний пункт, пункт тяжости європейської політики, пересовується тепер з Парижа до Москви. І раз удасться Ленінові і Чічерінові погодитися з народами, які колись сюгналй під царським ярмом, то Схід Європи стане такою могутньою силою, перед якою не устоятись Польщі, державі, котра знаходиться in statu nascendi.

І тепер так Антанта, як і Польща роблять вже останнє з’усилля для повалення большевиків, і то средством далеко більше фантастичним, аніж невдалі спроби з Денікіним, Юденічом і Колчаком. Тепер повалення совєтської влади хочуть антантські політики передати в руки польської армії і, як повідомляють газети, заохочують Поляків іти на Москву і Петроград.

Ми ніколи не вірили в прозорливість і далекоглядність польських політиків. І хоч як ця відомість виглядає фантастичною, ми, знаючи, що польська умовість, заражена отруйним впливом месіанізму, хорує на манію великости, уважаємо цю відомість навіть дуже правдоподібною.

Одначе польський похід на Москву мусить скінчитись катастрофою, як скінчився катастрофою похід Наполєона, полководця в кожному разі більш геніального, як Пілсудський і гр, Шептицький. Одначе такий похід приспішив-би обурення польського народа на своїх політиків, і його гнів був-би страшний. Він проявився-би в таких формах, супроти яких форми большевицької революції треба-би уважати лагідними. Польські пани повинні памятати страшний 1846 рік.

В кожному разі не Полякам прийдється рішати східньо-европейське питання. Його рознижеться з’усиллями усіх східньо-европейських народів, які заявили голосно і недвозначно свою волю, як державно правні одиниці.

Польський народ ще не самовизначився. Він самовизначиться ще в огні революції.



М. Кушнір.

Україна і Конференція Мира.

Велика європейська війна, яка щойно недавно скінчилася, але наслідки якої ще й досі не можливо підрахувати, викликала дві революції — одну на Сході Европи, а другу в центральних європейських державах. Перша революція дала майже повну перемогу центральним державам на східньому фронті і викликала також роспад бувшої Російської Держави. Правда Брест-Литовський мировий договір правшім способом гарантував суверенність та незалежність тільки Української Народньої Республіки, але особливими трактатами з Совітською Росією Центральні Держави примусили російський больіневицький уряд стати на шлях визнання також балтійських та кавказ-