Цю сторінку схвалено
Над парканами жовті віти,
І жовкне, старіє трава,
І ввечері шепоче вітер
Печалі сповнені слова.
Щось темне віє невидимо;
Покірно поникає сад…
Чого ж над мурами старими
Запломенився виноград?
Черешня в пурпурі черленім,
І на кущах пожар ясний,
І золото спокійних кленів
Сіяє світлістю весни.
