Сторінка:Володимир Свідзінський. Поезії. 1940.pdf/57

СОНЦІВ ПАЛАЦ

 

з Овідія

(„Метаморфози“, кн. II, 1—18)

Сонців палац височів, на високі колони опертий,
Золотом ясен жарки́м та на полум'я схожим піропом;
Верх покрівлі блищав, покритий слоновою кістю,
Срібним світлом леліли двійчатих дверей половини.
Красний був знадіб, та краща робота. На дверях Мулькібер
Викував море, що поясом землю кругом обіймає,
Коло земне і вгорі над землею нахилене небо.
Синіх богів глибина замикає: дзвінкого Трітона,
Постать мінливу Протея і велетня вод Егеона,
Що величенних китів, обхопивши, стискає рукою.