І прийде на замкнену влоговину
І поклониться кам'яній півночі.
Уже вечір, вечірній вітер.
Небо, роздерете на світло і тьму!
Нехай жовта свіча скапає своє тіло
На мою паполому,
Але вербова віта нехай цвіте,
І коли зринеться зоря,
То нехай не падає на мою димну свічу,
Щоб її погасити,
А нехай розсиплеться по вербовій віті,
Щоб її осіяти.
