Сторінка:Володимир Свідзінський. Поезії. 1940.pdf/40

Цю сторінку схвалено



Дивна князівна тоді на коня:
— Чого ж твої очі в журбі?
Не нудно буде й тобі:
День-у-день,
Рік-у-рік,
Повік,
Біля стовпчиків походжати
Та співати жалливих пісень,
Що зграбували тебе,
Що ти не можеш забути,
Що як же недобрим бути,
Коли небо таке голубе!

Показала зуби як ікла,
Засміялася, свиснула, зникла.

 1934