Цю сторінку схвалено
БАЛАДИ
II
Коли над вільхами засвітиться
Вечірній місяць — і на бе́резі
Запахне водяною м'ятою,
І стане тихо на млині;
Коли замовкне в місті музика,
І над вершинами дубовими
Шугне дрімлюга, блискавицею
Ламаючи свавільний лет, —
Тоді з долин, зарослих тернами,
Із лісових яруг, де урвища
Спредвіку тяжко захаращені
Уламками камінних брил,
Виходять звірі, дивні постаттю,
Нахмурені і настовбурчені,
І походою величавою
До берега поволі йдуть,
