Сторінка:Володимир Свідзінський. Поезії. 1940.pdf/18

Цю сторінку схвалено

Долом тінь у саду, в верховітті ще сонце зависло.
Жовте волоття тайзілля світліш вирізняється в травах.
Тихо стоять ясени́, на пасіці медом запахло.
Плавле черлян над кущем бузиновим. То сяде на квітку,
Крила розклавши, то, цокнувши ними, здіймається знову.
Мир і спокій коло дому. Туркоти в стріп залітають.
Долом тінь полягла, верховіття ще держиться сонця.

 1928