Сторінка:Володимир Свідзінський. Поезії. 1940.pdf/113

Цю сторінку схвалено
ЧУДЕСНА ТРОСТКА
 

Був собі парубок убогий
Та й пішов найматися в службу.
Коли зирк — чоловік устрічу.
„Хочеш, сину, наймися до мене!“
Хлопець каже: „Чому б не найнятись?
А яка у вас, діду, робота?“
— Та робота, сказати б, звичайна:
У невгасимій печі палити. —
От прийшли вони в ліс великий,
Несказанно сильний і темний.
Тихо в лісі: ніщо не шеберхне,
Ні білка скочить, ні хрусне хмизинка,
Ні комар-дударик не писне;
Лиш на галяві піч горбата,
Роздійнявши закурену пащу,
Так і паше вогнем та чадом,
Так і сапле — аж жежко дивитись!
Коло печі коні як змії.
Тоді каже той дід до хлопця:
„Ось тобі коні — возити дрова.