Цю сторінку схвалено
СОПІЛКА
1.
Був дід і баба і, синок їх милий,
Івасик був, чорнявий хорошень.
Він пас гусей, робив до лука стріли,
Або кував зозулею з вишень.
Була й сестра в Івасика, Олена.
Та що ж? Сестра не бавилася з ним:
Завжди понура, заздра, потаєнна,
Вона не знала приязні ні з ким.
Вона в саду шальвії не плекала,
Не дбала ткати красних рушників;
Вона на крилах печі не писала
Ні сосонок дрібних, ні павучків.
От сталося, як липа розцвілася
І в блиску кіс погасла сіножать,
Послала мати бистрого Івася
І з ним Оленку полуниць ірвать.
