перший раз за весь час почув себе зручно й затишно та жорсткій койці. Тепло з очей пройшло в груди, в мозок. Чудний спокій, сумний, миротворчий найшов на мене, неначе я виконав щось дуже трудне і важне.
А через якусь хвилину непомітно прийшов давно забутий сон і я вперше в сій ямі заснув затишним, теплим, дитячим сном.
Ми проспали до самого ранку. Нас розбудив Стопанюк, який прийшов з наказом вести мене на поїзд, — прибула телеграма з Київа — везти мене негайно туди.
Мінасов був вражений: і тим, що ми спали, і телеґрамою. Але ще більше він вразився, коли я виняв свого чорного годинника й подаючи йому, без насмішки сказав:
— Нате для вашого сина. Він любить такі вещички… Беріть, беріть…
Не знаю, чи взяв він чи ні, а я годинника поклав на стіл і хутко вийшов з камери.
