Цю сторінку схвалено
А через якусь хвилину непомітно прийшов давно забутий сон і я вперше в цій ямі заснув затишним, теплим, дитинячим сном.
Ми проспали до самого ранку. Нас розбудив Степанюк, який прийшов з наказом вести мене на поїзд: прибула телеграма з Київа — везти мене негайно туди.
Мінасов був вражений: і тим, що ми спали, і телеграмою. Але ще більше він вразився, коли я вийняв свого чорного годинника й, подаючи йому, без насмішки сказав:
— Нате для вашого сина. Він любить такі вещички… Беріть, беріть!..
Не знаю, чи взяв він, а я годинника поклав на стіл і хутко вийшов з камери.
