Шляхом він перестрінув трьох ґімназистів та техніка, що вже повертались додому.
— Чого ви так рано? — здивувався учитель.
— Годі вже ходити, — відповів технік басом. — Справа безнадійна.
Ґімназисти були сумні й мовчали.
— В чому ж річ? — спитав учитель.
Технік раптом зробився різьким і розлютованим.
— Річ у тім, що треба було б вам бачити, як вони кинулись одне до одного сьогодні! З нами вона забула навіть привітатись.
— Це просто неввічливо, — додав один із ґімназистів.
Всі скупчилися, стали близько один до одного, як одна щільно споєна родина ображених і лукаво обдурених у своїх сподіваннях людей.
— Так ви підете туди ще? — питав технік у вчителя. — Ми постановили бойкотувати її. Це ж свинство — не привітатись.
Учитель стояв блідий і неприродно витягнутий.
— Ні, я не піду туди, — відповів він. — Я піду на беріг попитати риби.
Юнаки пішли геть. Жадний із них не міг примиритися з тим, що він так жорстоко й нахабно обдурений…
