Коли скінчили обідати, Антось поцілував у матері руку, узяв свій ціпочок[1] і подався до саду. Пріся знала, що він принесе звідти матері квіток.
Сестру Одарку Калинівну, як і завжди, боляче вразило, що хлопчик не перехрестився після обіду.
«Що буде з його?» — гадала вона. — «Що може бути з хлопця, в якому з дитинства не розбуджують Бога?»
Проте після їжі хрестилася тільки Одарка Калинівна.
Над вечір повернувся запорошений лікарь. Він пройшов у свою кімнату й побачив на столі свіжий жмут бузку.
Лікарь понюхав його, і в груди, засмічені пилом та випаринами хвороб, полилися свіжі бадьорі струмки. Повні легені набрав він іще раз і голова йому закрутилася від запашности.
Він поклав квіти й закурив. Потім покликав покоївку та сказав їй:
— Заберіть звідси ці квіти.
Покоївка взяла бузок; лікарь умився та
- ↑ паличку