Сестра Одарка Калинівка ввійшла в покій з приладдям до вприснення й гукнула Явтуха. Того завжди гукали, коли робили вприснення червоноармійцеві. Явтух приходив, з'осереджено хапав його руки та міцно тримав їх, поки сестра встромляла у кволе тіло тоненьку голку.
Тоді червоноармієць збірав рештку сил і пручався; він із нерухомим прокляттям упирав свої очі в обличчя Явтуха, а дихання його нагадувало рипіння тупої пилки по дереву.
Коли вприснення було зроблене, червоноармієць протягом стогнав і стихав. Явтух дивився на його так, як маляр дивиться на свій твір, та й ішов рубати дрова.
Обідав медичний персонал увесь разом, за вийнятком лікаря, в тім маленькім будинку, де й жив. Лікарь же повертався до бараку аж над вечір. Він обідав звичайно в якогось хворого.
Раніше до брички, що привозила лікаря, прожогом кидались покоївки, палаючи бажанням побачити, скільки крашанок[1], масла
- ↑ в розумінні: яйця, звичайні, не — крашені, як на Великдень
